Накопичувач на жорстких магнітних дисках, жорсткий диск або вінчестер, (англ. Hard Disk Drive, HDD) - Незалежне, перезаписуваний комп'ютерне запам'ятовуючий пристрій. Є основним накопичувачем даних практично у всіх сучасних комп'ютерах.
На відміну від «гнучкого» диску (дискети), інформація в НЖМД записується на жорсткі (алюмінієві або скляні) пластини, покриті шаром феромагнітного матеріалу, найчастіше двоокису хрому. Зчитувальні головки в робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку набігаючого потоку повітря, утвореного у поверхні при швидкому обертанні. Відстань між головкою і диском складає декілька нанометрів (у сучасних дисках 5-10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує довгий термін служби жорсткого диска. При відсутності обертання дисків, головки знаходяться у шпинделя в безпечній зоні, де виключений їх контакт з поверхнею дисків.
Назва «Вінчестер» жорсткий диск отримав завдяки фірмі IBM, яка в 1973 році випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска і зчитувальні головки. При його розробці інженери використовували коротку внутрішню назву "30-30", що означало два модулі (у максимальній компоновці) по 30 Мб кожен. Кеннет Хотон, керівник проекту, по співзвучності з позначенням популярного мисливської рушниці "Winchester 30-30" запропонував назвати цей диск "вінчестером".
У Європі та США назву «вінчестер» вийшло з ужитку в 1990-х роках, в російському ж комп'ютерному сленгу назва "вінчестер" збереглася, скоротившись до слова «гвинт».
Джерело: Вікіпедія