Антоніми (Грец. anti - проти і onoma - ім'я) - це слова однієї і тієї ж частини мови, різні за звучанням і написанням і мають протилежне лексичне значення. Наприклад:
альтруїст - егоїст, аналіз - синтез, архаїзм - неологізм, верхній - нижній, увігнутий - опуклий, веселитися - сумувати, вставати - сідати, разом - нарізно, голосно - тихо, зсередини - ззовні.
Основною ознакою антонімії є полярність (різка противопоставленность) слів, що позначають:
- ознаки (товстий - тонкий, великий - маленький, тепло - холодно);
- дії і стану (падати - підніматися, сміятися - плакати, казати - мовчати, засипати - прокидатися);
- природні та суспільні явища і процеси (світло - тінь, південь - північ, початок - кінець, перемога - поразка, чеснота - порок, правда - брехня, радість - горе, рух - спокій).
Не всі слова мови можуть мати антоніми, оскільки не всі здатні брати участь у вираженні протилежних значень.
Серед антонімів виділяються:
- 1) різнокореневі антоніми (день - ніч, білий - чорний);
- 2) однокореневі антоніми (щастя - нещастя, радісний - безрадісний). Однокореневі антоніми утворюються за допомогою приставок не-, без-, контр-, анти-, а- (друг - недруг, людний - безлюдний, пропаганда - контрпропаганда, науковий - антинауковий, логічний - алогічний).
Явище антонімії, як і явище синонімії, тісно пов'язане з багатозначністю слова. Кожне із значень слова може мати свої синоніми та антоніми. Так, слово свіжий у різних значеннях буде мати різні антонімічні пари: свіжий хліб - черствий хліб, свіжий вітер - пекучий вітер, свіжа сорочка - брудна сорочка.
Крім загальномовних антонімів, які зафіксовані існуючими словниками, виділяються також контекстуальні, або авторські, антоніми - слова, які протиставляються за значенням тільки в даному контексті і зумовлені особливостями мови та стилю автора. Наприклад:
Я цар, я раб, я черв'як, я Бог (Г. Державін).
Мільйон - вас. Нас - тьми, і тьми, і тьми (А. Блок).
Для вас - століття, для нас - єдиний годину (А. Блок).
Ми, як слухняні холопи, тримали щит між двох ворожих рас монголів і Європи! (А. Блок).
Антоніми широко використовуються в мові художніх творів, а також в усній народній творчості для вираження контрастних відносин, наприклад:
У баби волосся довге, та розум короткий (прислів'я).
Умій сказати, вмій і змовчати (прислів'я).
Джерела:
- slovopedia - визначення слова в тлумачному словнику російської мови С. Ожегова і Н. Шведової;
- traktat - визначення антонімів;
- wikipedia - Вікіпедія про антоніми;
- bse.sci-lib - Велика Радянська Енциклопедія про антоніми;
- samoeinteresnoe - що таке антоніми?
Додатково про філології та лінгвістики: