Фабулу - фактична сторона оповідання, ті події, випадки, дії, стану в їх причинно-хронологічній послідовності, які компонуються і оформляються автором в сюжеті на основі закономірностей, вбачається автором у розвитку зображуваних явищ.
Спочатку термін (лат. fabula, фр. fable, англ. fable, ньому. Fabel) Мав значення - байка, баєчка, казка, тобто твір певного жанру. Надалі терміном «фабула» позначають те, що зберігається як «основа», «ядро» оповіді, міняючись по викладу. А звідси - вказане спочатку значення в застосуванні взагалі до літературних творів.
В силу його багатозначності даний термін часто плутають з сюже-том. Якщо під сюжетом розуміють хронологічну послідовно-ність зображуваних подій, то під фабулою - той поря-док, в якому про них розповідається. Тобто сюжет - схема події, а фабула - їх конкретне і багатостороннє зображення. Та-ким чином, фабульне побудова матеріалу від сюжетного відрізняється тим, що виділяє найбільш визначних подій, які розкривали б те чи інше соціальне явище або проблему.
Фабула відрізняється від сюжету:
1) порядком оповідання - події розташовуються не в тій послідовності, в якій вони відбуваються в житті героїв, а з перестановками, пропусками, подальшими дізнаваннями і т.п. («Герой нашого часу» М.Ю. Лермонтова, «Більярд о пів на десяту» Г. Бьолля, «Прощай, Гульсари!» Ч. Айтматова);
2) суб'єктом розповіді: воно може вестися не тільки від автора, ніяк себе не проявляє («Батько Горіо» О. Бальзака, «Справа Артамонових» М. Горького) або ж виражає свою емоційну налаштованість («Людина, яка сміється» В. Гюго), а й від імені оповідача, очевидця зображуваних подій, їх оцінює («Біси» Ф. М. Достоєвського, «Доктор Фаустус» Т. Манна), або від імені героя («Моє життя» А.П. Чехова, «Прощавай, зброє ! »Е. Хемінгуея) і т.п .;
3) мотивуванням оповідання - воно може бути дано як спогад («Хаджі-Мурат» Л. М. Толстого), щоденник («Записки божевільного» Н.В. Гоголя), листи («Страждання молодого Вертера» І.В. Гете), літопис («Історія одного міста» М.Є. Салтикова-Щедріна) і т.п.
Джерела: