Еріх Марія Ремарк - один з найбільш відомих і читаних німецьких письменників XX століття. Заслуга Ремарка - не тільки збагачення світової літератури. Він зробив набагато більше: нагадав людям про те, хто вони є, і розповів, у що може перетворити людину війна.
Еріх Марія Ремарк народився 22 червня 1898 року в Оснабрюці, Німеччина. Він був другою дитиною в сім'ї книжкового палітурника Петера Франца Ремарка (1867-1954) та Анни Марії Ремарк, в дівоцтві Шталькнехт (1871-1917). Всього дітей у сім'ї Ремарка було 5. В юності Еріх Марія Ремарк захоплювався творчістю Цвейга, Томаса Манна, Достоєвського, Пруста і Гете.
У 1904 році поступив в церковну школу, а в 1915 - в католицьку вчительську семінарію.
У 1916 році був покликаний в армію, 17 червня 1917 направлений на Західний фронт. 31 липня 1917 був поранений у ліву ногу, праву руку, шию і провів решту війни у військовому госпіталі в Німеччині.
Після смерті матері в 1918 змінив своє друге ім'я на її честь. З 1919 спочатку працює вчителем, а в кінці 1920 змінює безліч професій, в тому числі працює продавцем надгробних пам'ятників і недільним органістом в каплиці при госпіталі для душевнохворих. Події, згодом ліг в основу «Чорного обеліска».
У 1921 році починає працювати редактором у журналі Echo Continental, в цей же час, як свідчить один з його листів, бере псевдонім Erich Maria Remarque.
У жовтні 1925 року одружився на Ільзе Ютте Замбона, колишньої танцівниці. Ютта хворіла на сухоти. Вона стала прообразом для декількох героїнь творів Ремарка, в тому числі і Пат з роману «Три товариші». Шлюб тривав трохи більше 4 років, після чого вони розлучилися. Втім, в 1938 Еріх Марія Ремарк знову уклав з Юттою шлюб - щоб допомогти їй вибратися з Німеччини та отримати можливість жити в Швейцарії, де в той час жив він сам, а пізніше вони разом поїхали в США. Офіційно розлучення було оформлене лише в 1957 році. Письменник до кінця життя виплачував Ютте грошову допомогу, а також заповів їй 50 тисяч доларів.
З листопада 1927 по лютий 1928 публікується його роман «Станція на горизонті» в журналі Sport im Bild, в якому він у той час працював. Столичний журналіст поводився так, ніби хотів скоріше забути своє минуле. Він елегантно одягався, носив монокль, без втоми відвідував концерти, театри, модні ресторани. Купив за 500 марок баронський титул у збіднілого аристократа (тому довелося формально усиновити Еріха) і замовив візитні картки з короною. Дружив із знаменитими автогонщиками. У 1928 році опублікував роман «Зупинка на горизонті».
У 1929 році було опубліковано найбільш відоме з його творів, «На західному фронті без змін», що описує жорстокість війни з точки зору 20 річного солдата. Потім послідували ще кілька антивоєнних сочіненій- простим, емоційною мовою в них реалістично описувалася війна і післявоєнний період. За цей роман його в 1931 році Еріха Марію Ремарка номінували на Нобелівську премію, але при розгляді Нобелівський комітет цю пропозицію відхилив. На основі роману був знятий однойменний фільм, що вийшов в 1930 році. Прибуток від фільму і книги дозволила заробити Ремаркові пристойний стан, помітну частину якого він витратив на покупку картин Сезанна, Ван Гога, Гогена і Ренуара.
У 1933 році нацисти заборонили і спалили твори Еріха Марії Ремарка. Існує легенда про те, що нацисти оголосили, що Ремарк нібито є нащадком французьких євреїв і його справжнє прізвище Крамер (слово Ремарк, записане навпаки). Цей «факт» досі наводиться в деяких біографіях, незважаючи на повну відсутність будь-яких підтверджуючих його свідчень.
У 1937 році письменник познайомився з Марлен Дітріх, з якою у нього зав'язався бурхливий і болісний роман. Багато хто вважає Марлен прообразом Жоан Маду - героїні «Тріумфальної арки».
У 1939 році Ремарк вирушив до США, де в 1947 отримав американське громадянство.
Його старша сестра Ельфріда Шольц, що залишилася в Німеччині, була заарештована за антивоєнні і антигітлерівські висловлювання в 1943 році. На суді вона була визнана винною і 16 грудня 1943 була страчена (гільйотинована). Існують свідчення, що суддя їй оголосив: «Ваш брат, до нещастя, сховався від нас, але вам не піти». Їй Ремарк присвятив свій роман «Іскра життя», що вийшов в 1952 році. 25 років по тому її ім'ям назвали вулицю в її рідному місті Оснабрюці.
У 1951 році Ремарк познайомився з голлівудською актрисою Полетт Годар, колишньою дружиною Чарлі Чапліна, яка допомогла йому прийти в себе після зв'язку з Дітріх, вилікувала від депресії і взагалі, як казав сам Ремарк, «діяла на нього позитивно». Завдяки поліпшенню душевного здоров'я письменник зміг закінчити роман «Іскра життя» і продовжувати творчу діяльність до кінця життя. У 1958 році Еріх Марія Ремарк і Полетт Годар одружилися. У той же рік Ремарк повернувся до Швейцарії, де і прожив решту життя. Вони залишалися разом з Полетт аж до його смерті. Ремарк зіграв роль Польмана в однойменній кінопостановці (A Time to Live and a Time to Die, США, 1958) за власним романом «Час жити і час помирати».
У 1964 році делегація з рідного міста письменника вручила йому почесну медаль. Три роки потому, в 1967 році, німецький посол в Швейцарії вручив йому орден ФРН (іронія полягає в тому, що незважаючи на присвоєння цих нагород, німецьке громадянство йому так і не повернули). У 1968 році, до сімдесятирічного ювілею письменника, місто Аскона (в якому він жив) зробив його своїм почесним громадянином.
Помер Ремарк 25 вересня 1970 у віці 72 років в місті Локарно. Похований на швейцарському кладовищі Ронко в кантоні Тічино. Полетт Годар, яка померла двадцять років потому, похована поряд з ним.
Еріх Марія Ремарк віднесений до письменників «втраченого покоління». Ця група «розсерджених молодих людей», що пройшли жахи першої світової війни і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів, написала свої перші книги, так шокували західну публіку. До таких письменникам ставилися: Олдингтон, Дос Пассос, Ремарк, Хемінгуей.
Твори Ремарка екранізували більше п'ятнадцяти разів, перевидавали - сотні разів тільки російською мовою, перевели більш ніж на півсотні мов, поставили і продовжують ставити в театрах по всьому світу. Раз на два роки сучасні автори отримують премію миру імені Ремарка. Будь-який гість Оснабрюка - рідного міста автора - може відвідати виставку при Центрі світу Еріха Марії Ремарка.