Самоорганізація наукового співтовариства у формі системи атестації фахівців зародилася на початку XII столітті в Болонському університеті. Там, на юридичному факультеті, під керівництвом професора Ірнерія стали присуджуватися вчені ступені доктора права. Першими докторами права стали юристи Бульгари Мартін, Гозіа, Гуг і Жак де ла Порте Ревеннанте, відомі як "чотири болонських доктора". Їх праці заклали основи інтерпретації римського права.
У Росії перша вчений ступінь доктора була присуджена в Московському університеті в 1794 році: за дисертацію "Про диханні" доктором медицини став тоді Фома Іванович Борсук-Моісеєв (Мойзо).
Джерела: