25900 авторів і 91 редактор відповіли на 98952 питання,
розмістивши 129771 посилання на 81900 сайтів, приєднуйтесь!

Реклама партнерів:

Що таке Старий Завіт?

РедагуватиУ обранеДрук

Старий Завіт - одна з двох (поряд з Новим Заповітом) складова частина християнської Біблії, містить в собі основи віровчення, принципи релігійного життя та відомості про історію людства в цілому і єврейського народу зокрема-загальний священний текст іудаїзму і християнства. У період з III в. до н.е. по I ст. н.е. Старий Завіт був переведений на давньогрецьку мову. Цей переклад («Септуагінта») був прийнятий першими християнами і зіграв важливу роль у становленні християнського канону Старого Завіту.

Мова. Велика частина Старого Завіту написана давньоєврейською мовою, окремі фрагменти - арамейською. (Наприклад, Дан. 2: 4 7:28). Оригінали деяких книг були втрачені, і збереглися лише їх грец. переклади (Книга Товита). Дві книги були написані грецькою мовою (Друга книга Макавеїв та Книга Премудрості Ісуса сина Сираха).

Структура Старого Завіту. Перша частина - Закон (Тора) - складається з п'яти книг: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня, автором яких вважається пророк Мойсей. Передбачуваними джерелами П'ятикнижжя є гіпотетичні тексти Яхвист, Елохіст, Жрецький кодекс та ін. Вважають, що в Яхвіст Бог позначається ім'ям Яхве- в Елохіст про Бога говориться у множині.

В книги пророків (Небиим) входять книги історичної та пророчого характеру, причому розрізняють (за обсягом) книги «великих» і «малих» пророків. До історичних відносяться: книги Ісуса Навина, Суддів ізраїлевих, Перша і Друга книги Царств, Перша і Друга Хронік. Серед власне пророчих книг виділяються: чотири книги «великих» пророків (Ісаї, Єремії, Єзекіїля і Даниїла) і 12 «малих» (Амоса, Осії та ін.). У рукописах «малі пророки» становили один сувій, і тому вважаються в єврейській традиції однією книгою.

В Письма (Хетувім) об'єднані 13 книг, різних за жанром і релігійного змісту: філософські трактати (Книга Іова, Книга Екклезіаста, або Проповідника), любовна поема (Пісня пісень Соломона), Псалтир та ін.

Існують також 11 неканонічних книг (наприклад, Книга Товита, Книга Юдити та ін.), Які включаються в православні та католицькі видання. Католицька церква вважає їх другоканонічними, православна не вважає канонічними, але визнає їх «душекорисних» характер, протестанти відносять до апокрифів.



Віровчення. Головними вероучительного ідеями Старого Завіту є послідовний монотеїзм і ідея богообраності. У книгах Старого Завіту відображений майже тисячолітній період історії єврейського народу, яка осмислюється у світлі ідеї Заповіту (Договору) між Богом і обраним Їм народом. Книги П'ятикнижжя мають також велике нормативний зміст, ядро якого утворюють Десять заповідей, за вченням, переданих Богом Мойсею на горі Синай. Традиційно П'ятикнижжя вважається найдавнішою частиною тексту, створеної одним автором, однак ряд сучасних дослідників вважає, що тексти П'ятикнижжя містять в собі різні історичні пласти, написані в різний час і з'єднані пізнішими редакторами. Остаточна редакція, як передбачається, була проведена в період Другого храму, тобто близько 400 р до н.е.

Канон Старого Завіту. Процес канонізації Старого Завіту розтягнувся на кілька століть. Тора придбала свій канонічний вигляд до V ст. до н.е. Канон пророчих книг сформувався, ймовірно, до початку II ст. до н.е. Весь канон був затверджений на зборах законовчителів в Явне в I ст. н.е. Починаючи з VI ст. до н.е. з'являються різні переклади В. З. у зв'язку з розселенням євреїв за межами Палестини. Першим значним перекладом Біблії на грецьку мову є Септуагінта. Цей текст, поряд з староєврейською, розглядається християнством як богоодкровенного. Пізніше з'явилися нові переклади В.З. на грецьку мову. Найбільш відомими перекладами стали праці Акіли, Симмаха і Феодотіона. Перший переклад на латинську мову був зроблений в Північній Африці (кінець II - поч. III ст.), Другий - в Італії, Римі (в сер. III ст.). Ці ранні переклади називаються древнелатінского. Наприкінці IV - поч. V ст. н.е. Ієронім зробив переклад Старого Завіту на латинську мову, який отримав назву Вульгата. Цей переклад був визнаний богоодкровенного на Тридентському соборі католицької церкви (1545-1563).

Велику роль у збереженні духовної спадщини єврейського народу відіграла діяльність масоретами - вчених-рабинів, які займалися переписуванням текстів для збереження і передачі їх нащадкам, а також для потреб культової практики. Ними створена і найбільш древня з відомих на сьогодні рукописів, що містять повний текст єврейської Біблії (датується Х ст.). Разом з неканонічними (другоканонічними) книгами він становить Старий Завіт історичного християнства. Протестанти в своїх виданнях Біблії поміщають тільки канонічні книги Старого Завіту - але в тому порядку, який прийнятий у християнській традиції.

Джерела:

  • ru.wikisource.org - список книг і текст Старого завіту в Вікіджерела;
  • krugosvet.ru - стаття «Старий Завіт» в енциклопедії «Кругосвет»;
  • scriptura.by.ru - Старий Завіт (християнська точка зору);
  • Новітній словник релігієзнавства / Авт.-упоряд. О.К. Садовніков, Г.В. Згурскій- під ред. С.Н. Смоленського. - Ростов н / Д: Фенікс, 2010. ISBN 978-5-222-16479-2

Додатково:

Реклама партнерів:

РедагуватиУ обранеДрук


«Що таке Старий Завіт?»

В інших пошукових системах:

GoogleЯndexRamblerВікіпедія

» » Що таке Старий Завіт?