Бокінг (Англ. Boking) - екстремальний вид спорту.
Історія цього виду спорту почалася в 2004 році, коли австрійський винахідник Олександр Бок запатентував свій винахід, що отримало тоді назву «спеціальний тренажер для бігу та стрибків». Воно являє собою ресору, зроблену з скловолокна, прикріплену до спеціальній рамі, яка закріплюється на нозі користувача, охоплюючи її від ступні до коліна. В землю ж пристосування впирається гумовою підошвою, за формою і розміром нагадує «копито». Така конструкція дозволяє людині після нетривалого тренування, пов'язаної, в основному, зі звиканням до нових «ногах», бігати зі швидкістю до 32 км / год (на поточний момент є досягнення 40 км / год) і стрибати більше 2 метрів у висоту.
На ім'я винахідника тренажери назвали боками, їх володарів - Бокерія, а сам вид спорту - бокінг (boking) або пауербокінг (power boking).
Чоботи-скороходи, джампери - це також ходові назви тренажерів.
Спроби реалізувати ідею чобіт-скороходів, що з'єднують в собі принцип ходулів і «коників», робилися безліч разів (у тому числі і в Росії).
Першими винахідниками прототипу чобіт-скороходів, були Білл Гаффні і Том Вівер, професійні акробати з Каліфорнії, США, сконструювали в 1954 році свої «ходулі-коники» (Родо Stilts), за допомогою яких вони могли стрибати до 3 метрів у висоту і бігати величезними кроками, аналогічно Джолі-джампери (JollyJumper). Але їхній винахід було громіздко і годилося тільки для професіоналів, а плани щодо створення більш простого пристрою для менш досвідчених людей так і залишилися нереалізованими.
Другими ж були радянські вчені з Уфи, де ще в 1973 році народилася ідея «чобіт-скороходів» на основі двигунів внутрішнього згоряння. Розробка пройшла шлях від зовсім громіздких механізмів до вже вельми компактних зразків, якими навіть зацікавились військові, але її своєчасному розвитку завадив розвал СРСР. Уфимские фахівці займаються цим проектом, що отримав назву «Сагайдак», і зараз, але поки налагоджено виробництво тільки невеликих дослідних партій.
Однак, суспільне визнання отримала саме модель Олександра Бока за простоту і легкість у використанні і відсутність коптить двигуна.
Вперше виробництво чобіт-скороходів, було налагоджено в Південній Кореї, де пристрій випускалося під першою широко відомою торговою маркою Poweriser. Згодом було відкрито найбільший аж до теперішнього часу завод в Китаї, що випускає продукцію для таких відомих брендів як FlyingLocust, PoweriZer, FlyJumper, Pro-Jump і, звичайно ж, JollyJumper - першою і єдиною торгової марки в Росії. (Звідси і повсякденне прізвисько - «джампер».) Також стрибкові тренажери виробляють Австрія і Німеччина, як завжди потрясаючи покупців якістю і ціною.
Найшвидше пауербокінг почав поширюватися у Великобританії.
Британські любителі пострибати стали збиратися в групи, як правило, знаходячи живуть неподалік однодумців через Інтернет. Такі групи з часом оформилися в повноцінні клуби та для зручності обзавелися власними Інтернет-ресурсами, за допомогою яких вони підтримують постійний контакт один з одним, обмінюються думками та практичними порадами і, що важливо, організують колективні «виходи» на «джампери», які служать відмінними промо-акціями для їх улюбленого заняття.
Бокерського співтовариство Великобританії залишається найчисленнішим і донині.
Потім бокінг перекинувся на решту Західну Європу, США, а з появою на початку 2007р. торговельної марки Jollyjumper (Джоліджампер) почав поширюватися і в Росії.
У новачків часто дуже багато питань. Починаються вони з правильного вибору моделі при покупці - адже JollyJumper пропонується в моделях для різних вагових категорій, є навіть окремий варіант для підлітків або людей з невеликою вагою. Це не дивно, адже найстаршому на даний момент Бокерія 52 роки, а наймолодшому - всього 4! Досвідчені Бокери рекомендують брати модель на одну вагову категорію вище, якщо ваша мета - особливо високі стрибки або більш складні трюки. Ні в якому разі не можна забувати про захист, як новачкам, так і досвідченим стрибунам, адже впасти з висоти двох метрів, та ще й з розбігу - це вже не жарти!
В обов'язковий комплект для дорожащего своїм здоров'ям любителя активного відпочинку входять шолом, налокітники, захист на зап'ястя і наколінники, також можна придбати додатковий захист для тулуба і куприка.
Далі слід безпосереднє навчання пересуванню з ресорами на ногах. Як правило, людина освоюється досить швидко, але для початку рекомендується присутність інструктора або хоча б просто помічника.
Що ж стосується більш складних трюків, тут вже потрібна правильна оцінка власних сил і можливостей. Головний принцип - не поспішайте, і у вас все вийде!
Крім талановитих добровольців-випробувачів свою лепту в розвиток бокінгом вносять і ті, хто, залишившись незадоволеними роботою тієї чи іншої частини свого тренажёра- «стрибуна» і не знайшовши вирішення проблеми ні в одного з виробників, беруться за налагодження і доведення конструкції самостійно. Так, «кулібіни» з різних країн ввели такі модифікації «джамперів», як більш міцні і зручні кріплення для колін, установку захисних ковпачків на всі болтові з'єднання або заміну всіх гайок на контргайки, своєрідні «підошви» (у Британії прозвані «шкарпетками») з обрізків велосипедних шин, що захищають гумові «копита» Джолі - джамперів від стирання (адже стоять ті набагато дорожче, ніж шини для дитячого велосипеда), і найпопулярніше додаток до конструкції - обгортання ресор ізолентою або скотчем в декілька шарів, що захищає їх від зовнішнього ушкодження, а заодно дає можливість надати їм бажану забарвлення. Окремої згадки заслуговують проблискові маячки, встановлювані деякими винахідливими Бокерія для забезпечення безпеки в нічний час, а також особливо вправні зовнішні декорації.
На сьогоднішній день пауербокінг являє собою вже цілком сформувалася субкультуру. Але історія цього оригінального виду спорту лише починається, і можна з усією впевненістю сказати, що пік його популярності ще попереду.
13 вересня 2008 на Поклонній горі в Москві пройшли «Перші московські змагання з бокінгом». Змагання пройшли за принципом багатоборства, як серед юнаків, так і серед дівчат. Переможці визначалися за результатами чотирьох дисциплін: спринт (100м на час), стрибки в довжину (з наскоків з двох ніг), стрибки у висоту (через планку з двох ніг із приземленням на ноги), довільна програма (оцінювалася за двома критеріями: техніка та артистизм).