Милосердя - жалісливе, доброзичливе, дбайливе, любовне ставлення до іншого людині- протилежність милосердя - байдужість, жорстокосердість, зловмисність, ворожість, насильство.
З давнини в різних культурних традиціях милосердя осмислюється як важлива умова людського співжиття, істотне моральне вимога. У конфуціанстві людинолюбство (Жень) вважалося основою чесноти, а турбота про людей (Шу) вважалася одним з основних життєвих принципів. І в моізме взаємна любов розглядалася як джерело злагоди в родині, суспільстві, порядку в державі. Діяльне співчуття відстоював у своїх законах, висічених на камені, індійський цар .
Християнська ідея милосердя спочиває на іудейській традиції. У християнстві милосердна любов набуває етично особливе значення як одна з трьох - поряд з вірою і надією - богословських чеснот.
Милосердя - ініціативне почуття і активна дія. За християнським вченням, в милосерді людина присвячує себе Богові і тим самим відкривається добру. З етичної точки зору, милосердя становить борг людини. На це вказує заповідь любові: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею своєю, і всією силою, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе».
Милосердя досягає моральної повноти, коли втілюється в діях, не тільки спрямованих на задоволення інтересів іншого, але й заснованих на прагненні до досконалості. У заповіді любові вимога милосердного ставлення до ближнього обґрунтовується і підкріплюється вимогою любові до Бога: у цій любові людина повинна проявити себе у всій внутрішній повноті і цілісності серця, душі, волі і розуму.
Однак милосердя - не тільки засіб в процесі самовдосконалення, а й зміст його. Людина не є милосердним тому, що став совершенствующімся- швидше милосердне поведінка є вираженням його вдосконалення. Милосердя втілено в співчутливо до людей і як таке протиставлено в новозавітних текстах нехтуванню і безтурботності. У милосерді людина обмежує себе, жертвує собою заради іншого.
Справи милості тілесної наступні: живити голодних, напоїти спраглого, одягнути нагого або має недолік в пристойній і необхідної одязі, відвідати що знаходиться в темниці, відвідувати хворих, мандрівника прийняти в будинок і заспокоїти, ховати померлих в убозтві.
Духовні справи милості наступні: умовлянням звернути грішника від омани шляху його (), Невідомий навчити істини і добра, подати ближньому добрий і своєчасної рада у скруті або не помічали їм небезпеки, молитися за нього Богу, втішити сумного, що не відплачувати за зло, яке зробили нам інші, від серця прощати образи.
У подачі милостині і, ширше, - в наданні допомоги взагалі, особливе місце займало уявлення про важливість дотримання таємниці. Справи милосердя найкраще творити непомітно, безіменно, щоб той, кому виявляється милість, не міг подякувати і інші люди не могли б похвалити. Інакше добру справу може не бути зараховано на небі, так як дає отримав вже нагороду на землі.
Посилання додаткові:
>> Що таке моральність?
>> Що таке мораль?
>> Що таке хрещення?
>> Як стати донором крові?
>> Хто такий волонтер?
>> Де можна здати кров у Росії?
Джерела та додаткова інформація:
_____________________________________________________________________________