Гуманістична психологія - ряд напрямків у сучасній психології, які орієнтовані насамперед на вивчення смислових структур людини. У гуманістичної психології в якості основних предметів аналізу виступають: вищі цінності, самоактуалізація особистості, творчість, любов, свобода, відповідальність, автономія, психічне здоров'я, міжособистісне спілкування.
Гуманістична психологія в якості самостійного течії виділилася на початку 60-х років XX століття, як протест проти домінування біхевіоризму і психоаналізу в США, отримавши назву третьої сили. До даного напрямку можуть бути віднесені А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл, Ш. Бюлер, Р. Мей, С. Джурард, Д. Бьюдженталь та інші. Гуманістична психологія в якості своєї філософської бази спирається на екзистенціалізм. Маніфестом гуманістичної психології стала книга під редакцією Р. Мея «Екзистенціальна психологія» - збірник доповідей, представлених на симпозіумі в Цинциннаті у вересні 1959 в рамках щорічного з'їзду Американської Психологічної Асоціації.
Методологічні позиції гуманістичної психології сформульовані в наступних посилках:
- Людина цілісний;
- Цінні не лише загальні, а й індивідуальні випадки;
- Головною психологічною реальністю є переживання людини;
- Людське життя - єдиний процес;
- Людина відкритий до самореалізації;
- Людина не детермінований лише зовнішніми ситуаціями.
На основі гуманістичної психології будуються деякі напрямки психотерапії і гуманістична педагогіка.