Слово "тест" походить від англійського test і означає "випробування, дослідження", а коріння тестування (тобто перевірки на придатність до певних функцій) губляться в глибокій старовині. Вже три тисячі років тому в Китаї існували системи прийому на службу в армії, а у античних греків тестування було супутником освіти - воно використовувалося для оцінки фізичних і розумових навичок учнів. За часів Середньовіччя європейські університети ввели системи іспитів. Основний розвиток тестування припадає на ХІХ століття, а тест в сучасному розумінні з'явився в 30-х роках ХХ століття.
"Батьком" тесту вважається американський психолог Джеймс Кеттел, який і ввів термін "інтелектуальний тест". Після статті Кеттела "Інтелектуальні тести і виміри», опублікованої в 1890 році, термін набув шаленої популярності, його почали вживати в наукових колах, а сам процес тестування почав застосовуватися різними лабораторіями.
Ці тести не були тестами в нашому розумінні - питання з варіантами відповідей. Тодішні тести більше нагадували лабораторні досліди, за один раз пройти тест міг лише одна людина. Але, незважаючи на складність виконання, тести набувають шаленої популярності, і в 1904 році Міністерство освіти Франції доручає лікарю-психологу Альфреду Біне розробити тест, за допомогою якого можна було б відрізнити ледачих дітей, які мають здібності до навчання, і дітей, які страждали вродженими дефектами і не могли вчитися в звичайній школі.
Саме шкала Біне послужила основою для всіх наступних тестів, вона складалася з 30 завдань (тестів), упорядкованих за зростанням складності. Пізніше на її основі буде створений знаменитий тест на визначення коефіцієнта IQ - співвідношення розумового віку з віком фактичним. Шкала Стенфорд-Біне набула значного поширення, в Америці були опубліковані кілька її редакцій. У своїй останній редакції шкала Стенфорд-Біне і досі використовується для визначення IQ.
Але тести все ще залишалися індивідуальними - вони могли бути застосовані одночасно лише до однієї людини - досліджуваний або відповідав усно, або здійснював якісь дії з предметами. Колективне тестування, як і перша шкала Біне, теж було створено на замовлення. Коли в 1917 році США вступили в Першу світову війну, перед американськими психологами постала нелегка задача: якнайшвидше відібрати і розподілити півторамільйонну армію рекрутів в різноманітні служби та училища. Спеціально створений комітет доручив А. С. Отісу розробити нові тести - "Альфа" - для людей, які володіли англійською мовою, і "Бета" - для неосвічених і іноземців.
Нові тести значно спрощували процедуру тестування: тепер тест могли проводити не лише кваліфіковані психологи, а й просто навчені процедурі тестування люди. У 20-і роки в Америці почався справжнісінький тестовий бум. Адже тепер кожен міг пройти тестування і дізнатися, яку професію він може отримати, які недоліки характеру варто приховувати, здібності до якої професії у нього є.
З розвитком професійного консультування для розподілу персоналу в промисловості і військовій справі виникла потреба в додатковій інформації про особливості психіки людини. Так виник новий напрям в тестології - тестування особливих здібностей. Стали з'являтися тести механічних, канцелярських, артистичних здібностей. Але, крім професійних навичок і здібностей, тестуванню підлягали й інші, "не інтелектуальні", аспекти поведінки.
Тестування особистих якостей людини було засновано ще в 1892 році психологом Е. Крепелином, який створив тести на вільні асоціації для дослідження психічних розладів. І все ж, первинним варіантом анкети особистості (листок для заповнення) вважається листок особистих даних Р. С. Вудвортса, розроблений в роки Першої світової війни. Анкета призначалась для виявлення невротичних людей, не придатних до військової служби. Тест містив ряд питань про наявність симптомів неврозу, а опитуваний відзначав прямо на анкеті, є вони у нього чи ні. Результат отримували шляхом підрахунку вказаних симптомів.
Також існував інший спосіб виявлення особистих характеристик людини: тести дії або ситуаційні тести. У таких тестах "піддослідний" отримує завдання, мета яких йому незрозуміла. Інший варіант - завдання точно описують щоденні ситуації для виявлення індивідуальної реакції на стандартний подразник.