Арбітражний суд є основним судовим органом, якому підвідомчі економічні суперечки між підприємцями та правильне оформлення позовної заяви сприяє найбільш швидкого і правильного розгляду справи.
Подача позовної заяви до арбітражного суду строго регламентована Арбітражним процесуальним кодексом. Арбітражний процес взагалі відрізняється підвищеними вимогами до юридичного оформлення документів. Від дотримання здаються несуттєвими (для неспеціаліста) формальностей в чому залежить успіх справи.
Арбітражний процесуальний кодекс пред'являє до позовної заяви ряд конкретних вимог, недотримання хоча б одного з яких може стати причиною повернення позовної заяви та доданих до неї документів.
- Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником.
- У тексті заяви вказується найменування арбітражного суду, до якого подається заява (наприклад, арбітражний суд м Санкт-Петербурга і Ленінградської області).
- Має бути зазначено найменування позивача, його місце нахожденія- якщо позивачем є громадянин, його місце проживання, дата і місце його народження, місце його роботи або дата та місце його державної реєстрації як індивідуального підприємця.
- Необхідно також зазначити найменування відповідача, його місце знаходження або місце проживання.
- У позовній заяві позивач вказує свої вимоги до відповідача з посиланням на закони та інші нормативні правові акти, якщо відповідачів декілька, то позивач зобов'язаний вказати свої вимоги до кожного з відповідачів.
- Вказується ціна позову, якщо позов підлягає оцінці.
- Вказується розрахунок стягуваної чи оспорюваної грошової суми.
- Якщо закон зобов'язує дотримати претензійний чи іншій досудовий порядок вирішення спору, позивач повинен надати відомості про дотримання такого порядку.
- Необхідно вказати відомості про заходи, вжиті арбітражним судом щодо забезпечення майнових інтересів до пред'явлення позову.
- Наприкінці позовної заяви вказується перелік доданих документів.
В обов'язковому порядку до позовної заяви додаються такі документи:
- повідомлення про вручення чи інші документи, що підтверджують напрям іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовної заяви та доданих до неї документів, які у інших осіб, що беруть участь у справі, відсутні (тому позивач зобов'язаний надіслати копію позовної та ін. документів відповідачу та іншим особам, які беруть участь у справі);
- документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і в розмірі або право на отримання пільги по сплаті держмита, або клопотання про надання відстрочки, розстрочки, про зменшення розміру держмита;
- документи, що підтверджують обставини, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги;
- копії свідоцтва про державну реєстрацію як юридичної особи або індивідуального підприємця;
- довіреність або інші документи, що підтверджують повноваження на підписання позовної заяви;
- копії ухвали арбітражного суду про забезпечення майнових інтересів до пред'явлення позову;
- документи, що підтверджують дотримання позивачем претензійної чи іншого досудового порядку, якщо він передбачений законом або договором;
- проект договору, якщо заявлено вимогу про спонукання укласти договір.
Важливий етап вироблення лінії спору. Лінія спору - це основа спору, що є сукупність установок, що визначають позицію сторони з питання виникнення і розвитку спору і з питання його дозволу. Для вироблення лінії необхідно побудова безлічі фактів і тверджень, що створюють у нейтрального, стороннього спостерігача (яким і є суд) необхідну сприйняття істоти і обставини справи. Для цього необхідно чітко сформулювати відповіді на такі питання: «Що треба зробити?», «В якій послідовності і які дії вчиняти?», «Як зробити необхідні дії?», «Чому це необхідно?». Після того як лінія вироблена, треба забезпечити її підтвердження і забезпечення. Ця робота полягає в розкладі наявних фактів і формуванні по кожному факту комплекту документів.
Найбільш типові помилки допускаються в позовних заявах.
Помилка №1. В якості позовної вимоги пишеться фраза: «Просимо визнати сторону Х винною в порушенні умови договору № ...». Формально тут все в порядку, але це позовна заява є заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, і якщо суд це позовна вимога задовольнить, то з боку Х по цьому рішенню можна буде нічого отримати, бо в позовній заяві немає ні слова про стягнення. І в самому кращому випадку доведеться знову йти в суд і подавати нову позовну заяву.
Помилка №2. В якості позовної вимоги пишеться фраза: «Просимо звернути стягнення на майно фірми Х». Якщо ця вимога буде задоволена (правда, не зовсім зрозуміло, яке саме), взяти майно або реалізувати його буде проблематично, оскільки, по-перше, в позовній заяві про це знову не було сказано ні слова, а по-друге, тому що майно буде обтяжене стягненням!
Помилка №3. В якості позовної вимоги вказується юридично неспроможна фраза, наприклад: «Накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача», «Заборонити відповідачу укладати договори», «Позбавити відповідача права користування товарним знаком» і т.п. Неприємність ситуації полягає в словах позивача, який, сказавши не так, як треба, в підсумку сказав не те, що треба.
Після того як позовну вимогу сформульовано, в дуже багатьох випадках потрібно його обгрунтувати. Наприклад, якщо стягується сума або майно - треба обґрунтувати цифри, якщо в позовній вимозі містяться дати, наприклад у разі визнання права, - треба обґрунтувати дати, якщо фігурує місце, наприклад передачі товару, - треба обґрунтувати місце і т.д. Як правило, обгрунтування має вигляд розрахунку або викладок, з необхідними поясненнями і коментарями.
Також необхідно визначити ціну позову. Тут необхідно звернути увагу на кількох тонких питань. По-перше, об'єктами судових розглядів часто стають об'єкти, не тільки мають змінну в часі вартість (наприклад, цінні папери), а й взагалі не мають скільки-небудь об'єктивної вартісної оцінки (наприклад, майнові чи немайнові права). У подібних випадках об'єкт позовної вимоги для трьох учасників процесу - позивача, суду і відповідача - матиме абсолютно різну оцінку. Наприклад, в результаті неправильних дій якогось органу, що займається виділенням площ в оренду, підприємству було завдано збитків. Підприємство звернулося до суду, і суд попередньо визнає неправомірність дій органу, рішення суду при різній формулюванні вимог з однаковою вартістю буде за значимістю різним. Якщо підприємство прорахує свої збитки і зажадає сплати грошової суми, то суд у подібному вимозі або відмовить, або зменшить цю суму в багато разів. Якщо ж підприємство звернеться з вимогою надати йому площа необхідного розміру на умовах, які погашають завдані збитки, суд задовольнить цю вимогу з набагато більшою ймовірністю.
Розраховуючи розмір позовних вимог, що складаються з вимог сплати грошей і вимог примусити до вчинення дій, має сенс максимально «переводити» перше в друге. Наприклад, контрагент взяв верстат і не заплатив за нього. Можна вимагати повернення верстата і оплати амортизації, а можна вимагати оплати його вартості. Кожен з цих шляхів має свої плюси і мінуси. Якщо верстат після цього нікому продати не вдасться - повертати його НЕ варто-якщо ж вдасться, причому з урахуванням вартості запитуваної амортизації, і можна буде навіть трохи виграти - повертати варто. Причому в цьому випадку грошова складова процесу буде істотно менше, що підвищить ймовірність прийняття позитивного рішення. При подібних розрахунках слід оцінювати витрати, які, можливо, доведеться понести при виконанні і в майбутньому - зберігання та транспортування об'єкта спору, витрати на процес виконання при примусовому виконанні за допомогою судових приставів, інші можливі витрати.
Необхідно звернути увагу на складання зв'язного тексту. Це останній етап створення позовної заяви - чисто лінгвістичний етап, в якому треба все наявне по спору красномовно і дохідливо зв'язати в єдиний текст. Конкретні рекомендації по цьому процесу дати складно. Тут є один дуже важливий момент.
Справа в тому, що законодавство зобов'язує позивача робити в позовній заяві посилання на законодавчі та нормативні акти, на яких заснована позовну вимогу. Нічого страшного тут немає, просто треба в позовній заяві після викладу суті справи та до слів «... просимо арбітражний суд ...» вставити фразу: «... на підставі вищевикладеного, керуючись статтею такої-то закону такого-то». Закон і статті слід взяти максимально близькі до суті спору, найпростіше для цих цілей використовувати Цивільний кодекс РФ. Ну і, звичайно, не слід забувати про додатки до позовної заяви.
Важливий етап, це здача позовної заяви до арбітражного суду. Після того, як позовну заяву з додатками (у двох примірниках) готове, мито оплачена, слід процедура здачі позову до арбітражного суду. Необхідно прибути до арбітражного суду, краще на початку робочого дня, і дочекатися своєї черги на здачу документів.
Прийом документів здійснюється досить просто - позовну заяву перевіряють на наявність необхідної інформації (чи вказано куди адресовано позовну заяву, хто позивач, відповідач, чи варто ціна позову тощо) і починають звірку вказаних у позовній заяві додатків. Процедура ця проста, але неприємна. Неприємність полягає саме в простоті даної процедури. Працівник суду читає список програм в позовній заяві та одночасно складає в стопку прикладені до позовної заяви документи. Якщо в списку додатків стоїть назва документа, його номер і дата, працівник суду шукає документ з такою назвою, номером і датою, кладе його в стопку і ставить галочку в списку, після чого переходить до наступного за списком документу.
Що ж у цій процедурі неприємного? Справа в тому, що досить часто зустрічаються ситуації, коли позивач, вклавши всі сили в текст позовної заяви, списку додатків приділяє зовсім мало уваги. У результаті, наприклад, якщо платіжне доручення датоване однією датою, а виконано інший, він може в списку додатків вказати дату виконання або, наприклад, в списку додатків написати фразу «факс відповідача з відмовою від товару» або «лист відповідача про узгодження дати» і т.д. Працівник суду, здійснює приймання документів, не здійснює їх аналіз і тому з великою ймовірністю поверне весь пакет документів, з пропозицією навести в ньому порядок.
Перед тим як вийти з кімнати прийому документів, в деяких випадках доцільно попросити працівника, який прийняв документ, підтвердити факт прийому документів. Це здійснюється шляхом проставлення спеціального штампа на другому примірнику тільки що зданого документа. Через 1-2 дні після здачі позовної заяви необхідно зв'язатися з канцелярією суду і, назвавши позивача, відповідача, ціну позову і дату здачі документів, дізнатися номер справи і прізвище судді, якому воно розписано. Зателефонувавши помічнику судді, можна дізнатися подальшу долю справи.
Якщо позовна заява задовольняє зазначеним вище вимогам, арбітражний суд зобов'язаний прийняти позовну заяву до виробництва, якщо заява не відповідає вимогам форми і змісту, то суд виносить ухвалу про залишення позовної заяви без руху і вказує термін, протягом якого позивач може виправити допущені помилки.
Якщо позивач вкладеться в цей термін, то заява буде вважатися прийнятим в день первісного надходження до суду, якщо позивач не вкладеться у встановлений термін, то йому повертається позовну заяву і додані до нього документи.
Позовна заява повертається також у випадках, якщо справа непідсудна даному арбітражному суду, в позовній заяві сформульовані вимоги до одного чи кількох відповідачів і ці вимоги не пов'язані між собою, до винесення ухвали про прийняття позовної заяви до провадження надійде клопотання від позивача про повернення заяви.